«Тарас Шевченко. «Садок вишневий коло хати…» Картини довколишнього світу, природи у поезіях Т.Шевченка»
«Тарас Шевченко. «Садок вишневий коло хати…»
Картини довколишнього світу, природи у поезіях Т.Шевченка»
Картини довколишнього світу, природи у поезіях Т.Шевченка»
План – конспект уроку
з української літератури
5 клас
Тема: Тарас Шевченко. «Садок вишневий коло хати…» Картини довколишнього світу, природи у поезіях Т.Шевченка
Мета: вчити дітей відчувати настрої пейзажних поезій, описувати власні відчуття, викликані художнім 
словом; розвивати вміння і навички виразного читання поезій; виховувати любов до України, родини, шанобливе ставлення до життя та творчості Т.Г.Шевченка, почуття прекрасного, усвідомлення етичної насолоди від твору мистецтва.
словом; розвивати вміння і навички виразного читання поезій; виховувати любов до України, родини, шанобливе ставлення до життя та творчості Т.Г.Шевченка, почуття прекрасного, усвідомлення етичної насолоди від твору мистецтва.
Обладнання: комп’ютер, комп’ютерна техніка,комп’ютерна презентація, портрет Т. Г. Шевченка, репродукція картини Т.Шевченка «Селянська родина», фонозапис пісні „Садок вишневий коло хати” ( муз. М. Лисенка), « Кобзар»
Тип уроку. Урок вивчення нового матеріалу
Хід уроку
І. Актуалізація опорних знань. Налаштування на сприйняття нового матеріалу
Учитель. Ім’я Т.Г.Шевченка відоме кожному українцеві з раннього дитинства. Мабуть, немає родини, в якій би не шанували поетичний спадок видатного сина українського народу, не знали основних віх його життя.
Давайте пригадаємо ключові моменти життя Т.Г.Шевченка (перевірка виконання домашнього завдання)
Гра «Вірю! – Не вірю!»
- Чи вірите ви, що Т.Г.Шевченко народився в с.Моринці? (Так)
- Чи вірите ви, що його дитинство пройшло в с.Кирилівка? (Так)
- 3. Чи вірите ви, що поет народився в 1841 році? (Ні. Рік народження поета – 1814 рік).
- Чи вірите ви, що старшу сестру і няньку Тарасика звали Марина? (Ні. Її звали Катерина).
- Чи вірите ви, що Т.Г.Шевченко похований на Чернечій горі у Каневі?
- Чи вірите ви, що автор повісті про Т.Шевченка «Широкий шлях» Іван Нечуй-Левицький? (Ні. Автор цієї повісті Степан Васильченко).
- Чи вірите ви, що книга, до якої увійшли найвідоміші твори Шевченка, називається «Кобзар»? (Так)
Запитання
- Ø У кого вдома є «Кобзар»? Як часто звертаються до цієї книги у вашій родині? Чи доводилося вам відкривати книгу, яка стала святинею для українського народу?
Давайте зараз разом перегорнемо окремі сторінки «Кобзаря» - святої для всіх українців книги, пригадаємо окремі поезії Т.Шевченка, з якими ви познайомилися в початкових класах.
Поетична композиція (попередньо підготовлені учні декламують вірші Т.Шевченка на фоні ліричної української мелодії)
І учень
По діброві вітер віє,
Гуляє по полю,
Край дороги гне тополю
До самого долу.
Стан високий, лист широкий –
Нащо зеленіє?
Кругом поле, як те море
Широке синіє. ("Тополя")
Гуляє по полю,
Край дороги гне тополю
До самого долу.
Стан високий, лист широкий –
Нащо зеленіє?
Кругом поле, як те море
Широке синіє. ("Тополя")
ІІ учень
Встала й весна, чорну землю
Сонну розбудила,
Уквітчала її рястом,
Барвінком укрила;
І на полі жайворонок,
Соловейко в гаї
Землю, убрану весною,
Вранці зустрічають...
("Гайдамаки")
Сонну розбудила,
Уквітчала її рястом,
Барвінком укрила;
І на полі жайворонок,
Соловейко в гаї
Землю, убрану весною,
Вранці зустрічають...
("Гайдамаки")
ІІІ учень
Світає,
Край неба палає,
Соловейко в темнім гаї
Сонце зустрічає.
Тихесенько вітер віє,
Степи, лани мріють,
Між ярами над ставами
Верби зеленіють.
Сади рясні похилились,
Тополі по волі
Стоять собі, мов сторожа,
Розмовляють з полем.
ІV учень
Край неба палає,
Соловейко в темнім гаї
Сонце зустрічає.
Тихесенько вітер віє,
Степи, лани мріють,
Між ярами над ставами
Верби зеленіють.
Сади рясні похилились,
Тополі по волі
Стоять собі, мов сторожа,
Розмовляють з полем.
ІV учень
Зацвіла в долині
Червона калина,
Ніби засміялась
Дівчина-дитина.
Любо, любо стало,
Пташечка зраділа
І защебетала.
Почула дівчина,
І в білій свитині
З біленької хати
Вийшла погуляти
У гай на долину…
V учень
Тече вода з-під явора
Яром на долину.
Пишається над водою
Червона калина.
Пишається калинонька,
Явор молодіє,
А кругом їх верболози
Й лози зеленіють.
Яром на долину.
Пишається над водою
Червона калина.
Пишається калинонька,
Явор молодіє,
А кругом їх верболози
Й лози зеленіють.
Тече вода із-за гаю
Та попід горою.
Хлюпощуться качаточка
Помеж осокою.
А качечка випливає
З качуром за ними,
Ловить ряску, розмовляє
З дітками своїми.
Та попід горою.
Хлюпощуться качаточка
Помеж осокою.
А качечка випливає
З качуром за ними,
Ловить ряску, розмовляє
З дітками своїми.
Тече вода край города.
Вода ставом стала.
Прийшло дівча воду брати,
Брало, заспівало.
Вийшли з хати батько й мати
В садок погуляти,
Порадитись, кого б то їм
Своїм зятем звати?
Вода ставом стала.
Прийшло дівча воду брати,
Брало, заспівало.
Вийшли з хати батько й мати
В садок погуляти,
Порадитись, кого б то їм
Своїм зятем звати?
VІ учень
Село на нашій Україні –
Неначе писанка, село.
Зеленим гаєм поросло.
Цвітуть сади, біліють хати,
А на горі стоять палати,
Неначе диво. А кругом
Широколистії тополі,
А там і ліс – і ліс, і поле,
І сині гори за Дніпром.
Сам Бог витає над селом…
Обговорення
- Ø Що, на вашу думку, поєднує вірші Т.Г.Шевченка, які ви тільки-но прослухали? (У них зображені картини природи. Це пейзажна лірика).
- Ø Які явища природи поетично змальовує поет? (Віє вітер, тече річка, цвіте червона калина, щебечуть пташки, зеленіють верби, сходить сонце, цвітуть сади тощо)
Асоціативна вправа «Кольоровий настрій»
Завдання. Передайте настрій пейзажної лірики Т.Шевченка кольорами. (Учні розфарбовують аркуш паперу тими кольорами, які, на їхню думку, найкраще передають настрій поезій).
Окремі учні коментують свої малюнки.
ІІ. Повідомлення теми та мети уроку
ІІІ. Вивчення нового матеріалу
Робота з текстом вірша Т.Г.Шевченка «Садок вишневий коло хати»
Виразне декламування учителем вірша Т.Шевченка «Садок вишневий коло хати»
Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть.
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть.
Сім'я вечеря коло хати,
Вечірня зіронька встає.
Дочка вечерять подає,
А мати хоче научати,
Так соловейко не дає.
Вечірня зіронька встає.
Дочка вечерять подає,
А мати хоче научати,
Так соловейко не дає.
Поклала мати коло хати
Маленьких діточок своїх;
Сама заснула коло їх.
Затихло все, тілько дівчата
Та соловейко не затих.
Маленьких діточок своїх;
Сама заснула коло їх.
Затихло все, тілько дівчата
Та соловейко не затих.
Бесіда за змістом
ü Якими кольорами ви б передали настрій вірша «Садок вишневий коло хати»? Чому? Чи погоджуєтесь ви з тим, що у вірші відчувається тиха радість?
ü Яку пору року описано у творі? Знайдіть у тексті твору ознаки, які вказують на те, що дія у вірші відбувається саме у травні.(Цвітуть вишні, хрущі гудуть, «плугатарі з плугами йдуть», спів соловейка).
ü Яку пісню могли б співати дівчата, ідучи з поля?
«Музична пауза»
Учениця виконує українську народну пісню
ü Як поет описує родину? А ви часто вечеряєте всією родиною? Коли це буває?
ü Чому, на вашу думку, донька подає вечеряти? (Допомагає втомленим батькам.). Що означає вислів «а мати хоче научати, так соловейко не дає»?
«Усне малювання»
Завдання
Розгляньте ілюстрацію до вірша юної художниці Тетяни Малини
ü Чи сподобалася вам така ілюстрація?
ü Запропонуйте власний малюнок до вірша. Опишіть, що саме ви намалюєте, які кольори використаєте.
Розповідь учителя про історію створення вірша
Важко навіть уявити, що теплий і радісний вірш «Садок вишневий коло хати» Т.Г.Шевченко створював у
холодному підземеллі з широкими кількаметровими стінами Петропавловської фортеці в Петербурзі. Тут, у казематі, захований від усього світу, в огидних допитах і нестерпному очікуванні вироку провів Тарас Шевченко найжахливіший квітень і травень свого життя 1847 року.
холодному підземеллі з широкими кількаметровими стінами Петропавловської фортеці в Петербурзі. Тут, у казематі, захований від усього світу, в огидних допитах і нестерпному очікуванні вироку провів Тарас Шевченко найжахливіший квітень і травень свого життя 1847 року.
Його кати, мабуть, луснули б від злості, коли б довідалися, що їхній арештант і тут, у в’язниці, пише вірші. Цей цикл віршів Шевченко назвав „У казематі”. І серед них – „Садок вишневий коло хати”.
Можна уявити, як поет з нестерпним сумом згадував ті хвилини особливого сімейного щастя, яке переживала вся родина, збираючись весняними і літніми тихими вечорами в садку за вечерею. Ми зможемо відчути цю особливу атмосферу, коли прочитаємо невеличкий уривок із повісті Степана Васильченка «У бур’янах», де описано одну таку вечерю. Правда, у той вечір настрій родини був пригнічений. Давайте дізнаємося, що ж трапилося того вечора в родині Шевченків.
Сторінками повісті Степана Васильченка «В бур’янах»
Читають попередньо підготовлені учні
І учень. « Раз було так.
…Сад темний, густий, бур'янами зарослий. За садом ховалось сонце. Після першого жаркого квітневого дня плинув теплий, тихий вечір. Над хатою зійшла вечірня зоря, заграла золотом в яблуневому цвіті, тихим, рожевим, у білій на стіні глині. Вперше по весні білоголова Шевченкова родина розташувалась вечеряти під яблунею надворі. Чуби в усіх, як обілений льон, очі, як квітки льону, – сині. Тільки мати чорнява, з карими очима. Невесела вечеря – морений батько свариться, мати, заклопотана, зажурена, марна, їсть, як не їсть. Дочка Катерина стоїть, спиною спершись на яблуню, задумана, заплакана, ложки в руки не брала. Заходить звичаєм погомоніти перед сном сусід і дивується:
– Це тільки вечеряєте? Що так пізно?
– Та нам це такий оце клопіт, що й вечеря не в вечерю; хлопець десь дівся, –мати розповідає. – Зранку як пішло, то оце і досі немає: бігали і до ставка, і до греблі, всі бур'яни обшукали – як упав у воду.
– Догляділи! – сердито буркнув батько. Катерина враз опустила униз сині винуваті очі.
Аж ось Катря підняла вгору голову і крикнула радісно і сердито:
– А ось і наш волоцюга! – Всі повернулись в один бік.
За перелазом біліла сорочка і блищали сині Тарасові очі. Без шапки, босий. Лице взялось смагою – темне, як головешка, а на тій головешці білий чуб, як льон.
Стоїть, не наважується йти до гурту. Хмарні обличчя в усіх одразу просяяли».
Стоїть, не наважується йти до гурту. Хмарні обличчя в усіх одразу просяяли».
ІІ учень.
« – Де це ти був?
– Де тебе носило і досі?
– Де ти волочився?
Стоїть, мовчить. Оглядає свою хату – не впізнає, ніби після довгої кругосвітньої мандрівки.
– Де ж ти був оце – питаю? Чому не кажеш? – почав суворо батько. Хлопець промовив стиха:
– Був у полі та заблудив.
– Бачили таке?
– Хто ж тебе привів додому?
– Чумаки!
– Хто? – Всі стовпились коло хлопця.
Хлопець розповів: “Стрінувся з чумаками, питають: "Куди ідеш? Мандруєш?" А я кажу – в Керелівку!
А вони й кажуть: "Це ти ідеш у Моринці, а в Керелівку треба назад. Сідай, каже, з нами, ми довеземо". Та й посадив мене на віз. І дав мені батіг волів поганяти..."
– Бачили такого! Чумакувати надумав уже».
« – Де це ти був?
– Де тебе носило і досі?
– Де ти волочився?
Стоїть, мовчить. Оглядає свою хату – не впізнає, ніби після довгої кругосвітньої мандрівки.
– Де ж ти був оце – питаю? Чому не кажеш? – почав суворо батько. Хлопець промовив стиха:
– Був у полі та заблудив.
– Бачили таке?
– Хто ж тебе привів додому?
– Чумаки!
– Хто? – Всі стовпились коло хлопця.
Хлопець розповів: “Стрінувся з чумаками, питають: "Куди ідеш? Мандруєш?" А я кажу – в Керелівку!
А вони й кажуть: "Це ти ідеш у Моринці, а в Керелівку треба назад. Сідай, каже, з нами, ми довеземо". Та й посадив мене на віз. І дав мені батіг волів поганяти..."
– Бачили такого! Чумакувати надумав уже».
ІІІ учень.
« – Як мотає! Наче три дні не їв. – Розмова між дорослими пожвавішала. По вечері мати послала дітям на горбку коло сіней. Полягали. Тарас в середину, з одного боку Катря, з другого – Микита. Мати сіла коло їх. Сусіди посідали на призьбі, запалили люльки, вернулись до своєї розмови. Тарас тим часом почав розповідати тихим таємничим голосом. Брат і сестра аж голови попідіймали. Крадькома прислухається мати. Далі, сміючись, до чоловіків:
– Ви послухайте, що цей волоцюга вигадує: старий того не придумає збрехати, як воно. Каже, що ходив він туди, де сонце заходить, бачив залізні стовпи, що підпирають небо, і ті ворота, куди сонце заходить на ніч, як корова в хлів. Розповіда, ніби справді сам теє бачив. Ой Тарасе, що з тебе буде?
– Всі на кутку кажуть, що з вашого Тараса, мабуть, щось добряще вийде, – промовив сусід…»
Порівняльна характеристика поезії і картини Т. Шевченка «Селянська родина»
Темі родини Шевченко присвячував не лише свої вірші, але й картини.
Завдання
ü Давайте уважно розглянемо картину Т.Г.Шевченка «Селянська родина».
ü Кого і що зображено на картині? (Хата, родина: чоловік, жінка, дитина, дідусь.) Яким настроєм пройнята картина? (Сум, печаль.) Яке враження вона викликає?
Учитель. На полотні бачимо куточок подвір'я та стареньку хату під солом'яною покрівлею. Тут наприкінці довгого літнього дня зібралася селянська сім'я: молоді батьки, їхній синочок і старий дід. Малюк, мабуть, ненароком розбив горщика. Першим порухом батька було покарати сина за шкоду. Лагідним жестом мати заступається за малого. Заспокоєний нею батько в одну руку бере люльку, а другою тягнеться до сина, щоб його приголубити. Під ногами в людей крутиться цікавий до всього дворовий пес.
Неподалік на призьбі сидить і гріється у промінні призахідного сонця сивий дідусь. Він заглиблений у свої думки і не дослухається до того, що відбувається на подвір'ї.
Картина «Селянська родина» знаходиться у Державному музеї Т.Г.Шевченка в Києві. Полотно невелике за розміром, але значне за змістом.
Колективне заповнення таблиці
Вірш «Садок вишневий коло хати»
|
Картина «Селянська родина»
|
Почуття: радість
|
Почуття: сум
|
Родина: батько (хоч не згадується, але слово «сім’я» дає це розуміння), мати, діти
Фон: хата, природа – садок вишневий, вечірня зіронька, соловейко
Проблема: немає (родина кріпаків, але немає цього на поверхні)
|
Родина: чоловік, жінка, дитина, дідусь
Фон: хата
Проблема: родина кріпаків
|
Висновок: природа знімає проблеми, наближає життя людей до ідеалу.
Фізкультурна хвилинка. Виконання кінесіологічної вправи «Сова»
Вправа «Сова» знімає напругу шиї, поліпшує приток крові до головного мозку. Вона сприяє розвитку таких навичок, як мовлення і слухання
- Права рука захоплює лівий надостний м’яз (між шиєю і плечем). Долоня повинна бути м’якою, ніби "приклеєною" до м’яза.
- Стискайте м’яз і поволі повертайте голову зліва направо. Дійшовши до крайньої зручної точки, починаємо рух у зворотний бік. При цьому губи складено трубочкою і на видиху вимовляємо: "ух". Шия легенько витягується, підборіддя рухається вперед, а очі за кожного "ухання" округляються, як у сови. Зазвичай на один поворот голови припадає 5 звуків. Усі рухи виконуються синхронно! Виконайте вправу не менше 3 разів.
- Поміняйте руки і повторіть, розслаблюючи правий надостний м’яз.
«Музична пауза»
Прослуховування фонозапису пісні „Садок вишневий коло хати”
Обговорення
- Ø Чи сподобалася вам пісня ?
- Ø Чи передає вона настрій вірша?
Підготовка до виразного читання вірша
Завдання
1) Вдумливо, уважно прочитайте текст очима.
2) Ще раз прочитайте текст очима, але так, щоб відчути, як він звучить.
3) Прослухайте текст вірша у виконанні артиста і зіставте його інтонацію зі своєю.
(Прослуховування фонозапису вірша у виконанні артиста (або художнього читання вчителя)
Робота над пам’яткою «Як читати вірші»
- Слово має викликати образи. Читати вірші треба так, аби слухачі могли добре уявити все, про що йдеться в поезії.
- Намагайтеся бачити перед собою друзів. Адже саме їм ви хочете донести красу поетичного слова.
- Контролюйте свою міміку. Вираз обличчя має відповідати тому, про що ви говорите, інакше ніхто не повірить у вашу щирість.
Конкурс декламаторів вірша «Садок вишневий коло хати»
ІV. Підсумок уроку
Рефлексія
Вправа «Мікрофон»
- Чи сподобався вам наш урок?
- Що особливо запам’яталося на ньому?
- Що ви візьмете у скарбничку знань? У скарбничку вражень?
- Чи погоджуєтесь ви з тим, що «Кобзар» має бути в кожній родині?
- Чи порадите ви батькам придбати «Кобзар»? Чим аргументуєте таке прохання?
V. Домашнє завдання. Колективне: опрацювати матеріал в підручнику, вивчити вірш «Садок вишневий коло хати» напам’ять; індивідуальне (за бажанням): намалювати ілюстрацію до вірша.
Список використаної літератури
- Васильченко С.«Широкий шлях» / [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://skripnikmarina.ucoz.ua/publ/teksti_dlja_chitannja/vasilchenko_stepan/quo
- Воєвода З.Я. Українська література. Книга для вчителя: календарне планування та розробки уроків. 5 клас. – К.: Грамота, 2005. – 224 с.
- Шевченко Тарас. Кобзарик. «За сонцем хмаронька пливе…» / Упоряд. Олена Пугачевська, Інна Косенко, Василь Пахаренко. – Черкаси: Видавець Ольга Вовчок, 2013. – 104 с.
- Шевченко Т.Г. Поетичні твори (1847 – 1861). – К.: Дніпро, 1978. – 365
Мета: поглибити знання школярів про життєвий і творчий шлях В. Симоненка; проаналізувати його поетичний твір «Лебеді материнства», звертаючи увагу на його ідейно-художній та символічний зміст, жанр, образи; розкрити поняття «ліричний герой»; розвивати вміння учнів зв’язано й грамотно викладати свої думки, почуття, спостереження; робити висновки; збагачувати словник школярів; формувати кругозір, світогляд; виховувати почуття поваги до творчості В. Симоненка, любові до батьківщини, повагу й синівську вдячність матері.
Тип уроку: засвоєння знань і формування вмінь.
Обладнання: портрет В. Симоненка, його твори; газетні й журнальні публікації про нього, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки), магнітофон із записами пісень на слова В. Симоненка.
Хід уроку № 49 В. Симоненко — «лицар на білому коні» в українській літературі. «Лебеді материнства», 7 клас, українська література
І. Організаційний момент
ІІ. Актуалізація опорних знань школярів
1. Бесіда за питаннями
· Які твори художньої літератури В. Симоненка вам відомі? Чим вони запам’яталися?
· Чому твори Василя Андрійовича є популярними і цікавими для сучасного читача?
· Чим повчальні казки В. Симоненка?
· Чому мати — це святиня для кожної людини?
· Як В. Симоненко у своїх поетичних творах поєднує образ матері і України?
2. «Мікрофон»
· «Які побажання ви б висловили на адресу В. Симоненка, зустрівшись з ним»?
· «Про що я б запитав у поета, зустрівшись з ним на одному з літературних вечорів»?
ІІІ. Оголошення теми, мети уроку.
Мотивація навчальної діяльності школярів
ІV. Основний зміст уроку
Витязь молодої української поезії, людина короткої, але яскравої, як спалах, долі.
О. Гончар
О. Гончар
Великі дороги в світ широкий завжди починаються від материнської пісні, співаної над колискою.
В. Симоненко
В. Симоненко
1. Вступне слово вчителя
Звучить магнітофонний запис пісні «Виростай ти, сину» (слова В. Симоненка, музика А. Пашкевича).
Василь Симоненко — це народна совість в українському красному письменстві. Не судилося його таланту розкритися вповні, але те, що він створив, нетлінне. Слово його — справжнє коштовне надбання. Воно сяє всіма мальовничими гранями. Симоненко не думав про літературну славу — вона прийшла до нього посмертно й утвердилася навіки.
Його поезія витримала випробування протягом кількох десятиліть. Чим же бере за живе Симоненко? Простотою, щирістю вислову, глибоким проникненням у душу людини, в її зачарований світ, самобутньою образністю поетичної мови, патріотичним звучанням своєї музи. Він — майстер слова високого класу.
2. Життєвий і творчий шлях В. Симоненка. (Матеріал для вчителя)
Василь Андрійович Симоненко (08.01.1935 — 13.12.1963)
Псевдоніми — В. Щербань, С. Василенко, Симон.
Народився Василь Андрійович Симоненко 8 січня 1935 року в селянській сім’ї в Біївцях Лубенського району на Полтавщині. Дитинство припало на роки війни, було трудним, голодним, зростав Василь без батька, який залишив сім’ю. Мати тяжко працювала, заробляючи горьований шматок хліба. Допомагали дідусь та бабуся, які любили свого кмітливого внучка. Дідусеві присвятив сердечного вірша «Дід умер» та оповідання «Дума про діда».
Від матері, Галини Федорівни, та від діда Федора малий Василько брав перші уроки життя, уроки доброти, любові, невтомну жагу знань. Дід був неписьменним, не ходив до школи, але самостійно навчився грамоти, багато читав, розповідав онукові про минуле.
Писати хлопець почав ще у шкільні роки, писав вірші для шкільної стіннівки.
До школи була дорога не близька — дев’ять кілометрів. «Як на мої чотирнадцять років, то це не так уже й мало»,— читаємо в оповіданні «Дума про діда». Учителька згадує: «У класі Вася виділявся серед учнів, по-перше, своїм бідним одягом, по-друге, своїм розумом. Навіть учителі не читали стільки книжок, як наш найкращий учень».
У 1952 році В. Симоненко вступив на факультет журналістики Київського університету, де водночас із ним навчалися Ю. Мушкетик, В. Шевчук, Т. Коломієць, В. Підпалй, Т. Масенко, С. Тельнюк.
Студентське життя було багате на дружбу, на цікаві особистості, творчі суперечки, на мрії про майбутнє. З грошима було досить сутужно. Щоб якось полегшити своє матеріальне становище, а ще, мабуть, щоб набути газетярського досвіду, практики журналістської роботи, Симоненко працює секретарем в університетській багатотиражці.
У роки навчання В. Симоненко продовжує писати, але з друком своїх творів не поспішає. На перших курсах університету мало хто з однокурсників чув його поезії. Потім він почав активно працювати в університетській літературній студії, де його обрали старостою.
По закінченні університету Василь працює в газеті «Черкаська правда», потім — у «Молоді Черкащини», власним кореспондентом «Робітничої газети». Як журналіст він сміливо втручався у різні сфери життя, різко критикував вияви бюрократизму, неуваги до трудівників, теплим словом відгукувався про добрих людей.
Перша книжка поезій В. Симоненка «Тиша і грім» побачила світ у 1962 році, другу книгу «Зелене тяжіння» опубліковано в 1964 році, вже після смерті поета, яка сталася 13 грудня 1963 року. Навіки зупинилося його молоде серце, що переболіло усіма людськими болями і кривдами. Та остання Симоненкова дорога не зупинилася біля його могили у Черкасах. Адже лишилася ще одна дорога, яка ніколи не зупиниться. Це дорога — у людське безсмертя, де буде звучати Симоненків заповіт.
Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
3. Теорія літератури
Ліричний герой — умовна дійова особа, внутрішній світ якої (думки, почуття, переживання) відображуються у ліриці. У переважній більшості ліричні вірші від першої особи, а тому часто ототожнюють автора і ліричного героя (ліричне «я»). Проте ці поняття не тотожні, бо, розповідаючи про себе, автор водночас розповідає про свій час, настрої і переживання свого покоління, тобто додає вимисел, найтиповіше, найістотніше з навколишнього середовища.
4. Ідейно-художній аналіз поезії В. Симоненка «Лебеді материнства»
4.1. Виразне читання поезії В. Симоненка «Лебеді материнства», прослуховування твору у музикальному виконанні (магнітофонний запис цієї пісні).
4.2. Матеріал для написання твору «Лебеді материнства» (1981)
Мати — найдорожча у світі істота. Їй несе людина болі й радощі, сумніви й успіхи, помилки й гріхи. З нею хочеться порадитись, поділитись турботами, покаятись їй у гріхах. І хіба може бути присутній при цій сповіді хтось третій? Бодай навіть брат, сестра, чи й батько? Ні — з матір’ю на самоті. Такою була для Василя мама, Ганна Федорівна Симоненко-Щербань, людина з щирою поетичною душею, закохана у народну пісню, передала все це синові, виховувала його за мудрими заповідями народної педагогіки. Природа наділила літературними здібностями і саму Ганну Федорівну. Був у неї зошит «Перлини поміж людей», куди збирала вона прислів’я, приказки у рідних Біївцях. Багато серед них придуманих матір’ю поета. І багаті вони на гумор і глибину думок, що тривожили її свідомість. Саме образ мами є основним у творі.
За збірку «Лебеді материнства» В. Симоненку присуджено Державну премію України ім. Т. Г. Шевченка. Мелодійна основа вірша та мотив материнської любові настільки полонили композитора Андрій Пашкевича, що він поклав цей твір на музику.
4.3. Тема: відтворення материнського співу над колискою дитини, в якому висловлюється тривога жінки за долю сина, чистоту його душі.
4.4. Ідея: уславлення материнської любові, яка буде супроводжувати її дитину протягом життя; мати, як і Батьківщина, єдина, неповторна для кожної людини.
4.5. Основна думка.
Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
4.6. Жанр.
За формою це, власне, колискова пісня. Головне в поезії — побажання синові вирости справжньою людиною, вірним сином України. Мотив вірша — материнська тривога за долю її сина, перед яким відкривається дійсність, виповнена дива та любові, яку охороняють, «мавки чорноброві», та водночас постають і суворі реалії,— від них прагне вберегти дитину материнське серце. Та «приспані тривоги», «чуже поле» — неминучі, і протистояти їм може тільки людина з твердим переконанням, з органічним чуттям родової пам’яті, з великою волею бути самою собою.
4.7. Особливості назви поезії.
Назва поезії романтична. В. Симоненко знайшов проникливі яскраві образи, щоб передати силу любові до Батьківщини, до рідної української землі. Почуття патріотизму — найсвятіше почуття людини. Кожен з нас любить землю, де він народився, виріс, мову, вперше почуту з уст матері, вулицю, на якій зростав. Любить сильно, щиро. А от знайти слова, щоб виразити свою любов,— важко.
В. Симоненко такі слова знайшов. Він зумів передати у «Лебедях материнства» й інтимність любові до рідної матері, й любов до прекрасної неньки нашої — України у простих, щирих словах.
4.8. Композиція.
Твір побудований як колискова, в якій матір, співаючи, мріє про щасливу долю своєї дитини: щасливе життя, гарну дружину, вірних друзів.
Він умовно ділиться на дві частини. У першій ми відчули материнську ласку й турботу про малого сина (він ще в колисці); у другій — йдеться мова про клопоти, які буде мати вже дитина дорослою людиною (і мавки чорноброві, і диво-наречені, і брати по духу). Але за сином «завжди будуть мандрувати очі материнські і білява хата».
4.9. Сюжет.
Починається вірш зі своєрідної розмови поета з сином про те, що він, підрісши, вирушить у життєву дорогу — з дорогою часто зв’язані зміни в людськім житті.
Поет говорить про зустрічі, які чекають на сина на життєвих шляхах, про майбутнє кохання, друзів, дружину. Все, все може вибирати людина. І шляхи, якими піде. Та завжди з сином будуть «очі материнські і білява хата». Звернемо увагу на епітет «білява хата» — він не тільки передає традиційний білий колір хати, а й наче олюднює її, створює таке враження, неначе йдеться про живу істоту, людину.
Шлях, у який виряджає сина поет, сповнений тривог і небезпек. Та сили юнакові, мужності надає рідна земля, любов до неї.
Завершується поезія «Лебеді материнства» крилатою фразою, що здається створеною не Симоненком менш як тридцять років тому, а в сиву давнину і самим народом,— стільки в ній геніальної простоти, мудрості, глибини почуття й думки:
Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
4.7. Символічні образи поезії.
1) Мати — центральний в духовному Космосі українців починаючи з трипільської доби. В народному уявленні мати завжди ототожнювалася з Батьківщиною. Тому зрада їй вважалась непростимим гріхом, а втрата — катастрофою. Вибір іншої Батьківщини постійно осуджувався, оскільки призводив до самознищення нації.
2) Лебеді — зажди асоціювалися з вірністю, тому не випадково В. Симоненко звертається до них, пов’язуючи їх з материнством.
3) Національна символіка постає надійним оберегом українців, хоч би де вони опинилися, навіть якщо на чужину закинула їх недоля:
І якщо впадеш ти на чужому полі,
Прийдуть з України верби і тополі…
Прийдуть з України верби і тополі…
· Тополя (у народних легендах) — це перевтілена дівчина (про це йдеться і в поемі Т. Шевченка «Тополя»)
· Верба — це дерево життя.
4.8. Римо-ритмічні особливості поезії.
Вірш нагадує коломійки. Симоненко звертається до двовіршового чотирнадцятискладового рядка, поступово переходячи до дванадцяти- та тринадцятискладового розміру.
4.9. Художні особливості вірша.
Поет визбирав із золотих розсипів рідної мови образні словосполучення (метафори, епітети, порівняння), вдихнув у них таку магічну силу, таку чарівність незвичайну, що й ми, читачі, проймаємося тим дивовижно казковим світом, своєрідним теплом, у якому виростає син.
Повтор:
Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
Епітети: «білява хата», «лебеді рожеві», «тихі зорі», «золоте сузір’я», «хмільні смеркання», «сиві очі».
Метафори: «мріють криками… лебеді», «темряву тривожили… півні», «танцювали лебеді», «заглядає в шибку казка», «лебеді… лоскотали марево», «…будуть мандрувати очі материнська і білява хата», «прий-
дуть верби і тополі», «стануть… листям затріпочуть… душу залоскочуть».
дуть верби і тополі», «стануть… листям затріпочуть… душу залоскочуть».
Порівняння: «лебеді, як мрії».
4.10. Опрацювання змісту поезії за питаннями.
· Як ви ставитеся до своєї мами? За що ви її любите і поважаєте? Чим ви їй зобов’язані?
· Чому сон дитини був казковим?
· Для чого малятам співають колискові?
· Про що співає мати дитині? Що мала на увазі жінка під «приспаними тривогами»?
· Яке значення для кожного із вас має батьківська хата?
· Що називається Батьківщиною? За яких умов людина вимушена залишити її?
· Що вам відомо про лебедів-птахів? Чому на ваш погляд, поезія має таку назву?
· В яку дорогу повинен вирушити син, коли виросте?
· Від чого застерігає мати свою дитину?
· Яке значення у творі приділяється символічним образам? Відповідь обґрунтуйте.
· Чи вважаєте ви себе вже дорослими? Чи готові долати життєві труднощі? Що для цього необхідно?
V. Закріплення вивченого матеріалу
1. Проведення тестового опитування
1. Колір лебедів у поезії:
а) білий;
б) рожевий;
в) сірий.
а) білий;
б) рожевий;
в) сірий.
2. Лебеді порівнюються з:
а) хмарами;
б) чаклунством;
в) мріями.
а) хмарами;
б) чаклунством;
в) мріями.
3. Мати не пускала до хати гойдати колиску:
а) досаду;
б) смуток;
в) лихо.
а) досаду;
б) смуток;
в) лихо.
4. Лебеді панували в хаті на стіні:
а) під час темряви;
б) у будь-який час;
в) тільки у дощову погоду.
а) під час темряви;
б) у будь-який час;
в) тільки у дощову погоду.
5. Коли син виросте, то він:
а) вирушить у дорогу;
б) відремонтує батьківську хату;
в) змайструє млин.
а) вирушить у дорогу;
б) відремонтує батьківську хату;
в) змайструє млин.
6. Мавки чорноброві чекатимуть від дорослого хлопця:
а) ніжності й любові;
б) уваги і грошей;
в) багато позитивних емоцій.
а) ніжності й любові;
б) уваги і грошей;
в) багато позитивних емоцій.
7. В житті, на думку В. Симоненка, кожна людина не може виби-рати:
а) друга;
б) дружину;
в) матір.
а) друга;
б) дружину;
в) матір.
8. Останній рядок поезії має такий виклад:
а) «Вибрати не можна тільки Батьківщину»;
б) «Та не можна рідну матір вибирати»;
в) «Можна все на світі вибирати, сину…».
а) «Вибрати не можна тільки Батьківщину»;
б) «Та не можна рідну матір вибирати»;
в) «Можна все на світі вибирати, сину…».
9. Поезія В. Симоненка «Лебеді материнства» покладена на музику композитором:
а) М. Лисенком;
б) П. Майбородою;
в) А. Пашкевичем.
а) М. Лисенком;
б) П. Майбородою;
в) А. Пашкевичем.
10. «Лебеді материнства» за своєю будовою нагадують:
а) стрілецьку пісню;
б) веснянку;
в) коломійку.
а) стрілецьку пісню;
б) веснянку;
в) коломійку.
11. Образ лебедів у творі асоціюється з:
а) мужністю;
б) вірністю;
в) ніжністю.
а) мужністю;
б) вірністю;
в) ніжністю.
12. У народних легендах верба, яка згадується у вірші, означає дерево:
а) життя;
б) добробуту;
в) мужності і наполегливості.
а) життя;
б) добробуту;
в) мужності і наполегливості.
Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.
2. Робота на картках
Картка № 1
1. Дослідіть, як у творі В. Симоненко зображує свою матір. Відповідаючи, посилайтеся на власні спостереження і факти з твору.
2. Порівняйте вірш В. Симоненка з відомими вже вам колисковими. Зробіть висновки.
3. За яких умов до сина «прийдуть з України верби і тополі»? Якщо він:
а) буде кликати їх;
б) впаде на чужому полі;
в) не відцурається від рідної мови.
а) буде кликати їх;
б) впаде на чужому полі;
в) не відцурається від рідної мови.
Картка № 2
1. Чому мати турбується про майбутнє своєї дитини? Яким вона його вбачає для сина? Відповідь обґрунтуйте.
2. Співставте два поняття — «мати» і «Батьківщина». Як вони пов’язані між собою? Свої міркування аргументуйте.
3. Поезія починається розмовою В. Симоненка з сином про те, що він, підрісши:
а) зобов’язаний допомагати своїй матусі;
б) доглядатиме худобу;
в) вирушить у життєву дорогу.
а) зобов’язаний допомагати своїй матусі;
б) доглядатиме худобу;
в) вирушить у життєву дорогу.
Картка № 3
1. Прокоментуйте рядки з поезії В. Симоненка:
Можна вибрать друга і по духу брата,
та не можна рідну матір вибирати.
та не можна рідну матір вибирати.
Свої міркування вмотивуйте.
2. Яким вбачає майбутнє поет для свого ліричного героя? Чи є цей герой самим автором? Відповідь обґрунтуйте.
3. Сили юнакові, мужності, коли той вирушить у життєву дорогу, надаватиме:
а) тополя;
б) рідна земля;
в) диво-наречена.
а) тополя;
б) рідна земля;
в) диво-наречена.
VІ. Підсумок уроку
Без любові до Вітчизни немає справжньої людини. Любити Україну, жити для неї — це означає любити її людей, працювати на їх благо. Дбати про те, щоб передати їм світ, землю, кращими, як були до нас, щоб озера, ріки були чистими й повноводними, степи, гаї — буйними, зеленими, повітря — чистим. Такий наш гуманістичний обов’язок. Наші духовно багаті предки споконвіку думали про нас, а ми повинні думати про нащадків, як це ведеться з прадавніх літ у нашого народу. Берегти оту високу духовність, внутрішню красу доброту й самозреченість, характерну для українського народу.
VІІ. Оголошення результатів навчальної діяльності
VІІІ. Домашнє завдання
Вивчити напам’ять вірш В. Симоненка «Лебеді материнства», підготувати ідейно-художній аналіз його поезії «Ти знаєш, що ти — людина».
Рідна мова 7 клас план-конспект уроку
Тема: Не, ні з прислівниками.
Мета: пояснити правила написання не, ні з прислівниками; формувати вміння визначати в словах орфограму “Не, ні з прислівниками” та обгрунтовувати вибір написання; виховувати смак до влучного й образного слова; розвивати увагу, уяву, спостережливість, пам’ять.
Тип уроків: уроки вивчення нового матеріалу.
Обладнання: роздавальний матеріал, підручник.
Хід уроків
І. Перевірка домашнього завдання.
*Робота біля дошки.Виконання індивідуальних завдань двома-трьома учнями.
Картка 1
Переписати, вставляючи на місці крапок н або нн. В останньому реченні підкреслити всі члени речення.
Спотворе..о тоді пісні мої бриніли, оті нові, неспівані пісні. Стурбова..о думки крилами тріпотіли, мов над огнем метелики нічні. (Леся Українка.) Спить у блакитній льолі наша земля дити..о. (Б.Олійник.) Це за стіною стише..о, розміре..о годинник б’є. (П.Тичина.) Стоїть мій кінь на тихому припоні і втомле..о дожовує овес. (Б.Олійник.) Підкажи найлагідніше слово, я його слухня..о повторю. (Л.Костенко.) Джмелями літаки собі гудуть, і джміль до них гуде собі спросо..я. (І.Драч.)
|
Картка 2
Витлумачити значення фразеологізмів. Пояснити написання прислівників. Ввести фразеологізми до самостійно складених речень.
Говорити (казати, діяти) навмання. Верзти як спросоння. Блукати попідтинню.
ІІ. Повідомлення теми і мети уроку. Мотивація навчання.
ІІІ. Вивчення нового матеріалу.
* Пояснення вчителя.
Префікс не- вживається:
· у прислівниках (як і в іменниках, прикметниках, займенниках), які разом з не- виражають одне поняття; таке слово можна замінити близьким до нього за значенням (напр.: невесело – сумно; недалеко- близько);
· у прислівниках, утворених від прикметників дієприкметникового походження, що мають наголошені суфікси –анн-, -янн-, -енн- (напр.: незрівнянно, несказанно);
· як частина префікса недо- в прислівниках, що означають вияв неповної якості (напр.:недоречно, недоцільно, недостатньо).
Ні в прислівниках є, як правило, префіксом і тому пишеться разом (напр.: нізащо, нітрохи). У фразеологічних звротах ні здебільшого виступає часткою (напр.: ні сіло ні впало; ні в сих ні в тих).
* Робота з підручником.Опрацювання теоретичного матеріалу (с. 94).
ІV. Виконання вправ на закріплення.
* Прочитати речення.До виділених слів усно дібрати синоніми. Пояснити написання не з прислівниками.
Серед скель і долин бачив чистих джерел я немало. (Д.Луценко.) Скоро казку повідати, та нескоропуть верстати. (Н.Забіла.) Самій недовго збитися з путі, та трудно з неї збитись у гурті. (Леся Українка.) Живописець вмілою рукою у годину теплу і ясну переніс на аркуші весну із недавно скреслою рікою. (П.Воронько.) Вечір м’яко й нечутно вимикає опуклу люстру сонця. (Б.Олійник.)
* Прочитати речення.Вказати слова, які без не не вживаються. Якими частинами мови вони є?
Стрічалися ми рідко, ненароком. Дзвін був невимовно ласкавий. (П.Воронько.) Щось і вдома, й на роботі справ невперевід. (Т.Майданович.) Незабаром музеї можуть стати музейною рідкістю. (М.Левицький.) Нестерпно до крику, коли ти бездарний. Нестерпніше, тяжче, коли ти з талантом. (І.Драч.) Самохідним комбайном зберем врожай негайно. (Нар.творч.)
* Переписати речення, підкреслити в кожному члени речення. Якими членами речення є прислівники? Пояснити написання прислівників з не.
Без солі – не смачно. Без хліба – не ситно. Дурному не скучно й самому.
Народна творчість.
* Переписати, знімаючи риску. Позначити в словах орфограму “Не з прислівниками”. Виділені слова розібрати за будовою.
Грамоти вчиться - не/одмінно знадбиться. Коли грибно, то не/хлібно. Лінощі йдуть попереду, бідність – не/відступно за ними. Лінощі не/швидко йдуть, злидні їх наздоженуть. Що поспішно, те не/доладно.Із золотом, як з вогнем, тепло й не/безпечно. Не/тяжко псові в зуби дати, тяжко з зубів виривати. Головою працювати не/легше, ніж лопатою махати. Криві дрова горять не/гірше від рівних. Добрий приклад і повторити не/соромно. Не/солено їсти – що з немилим цілуватися. Тепер не/модно жити прохолодно. Смирне щеня, та не/надовго. То не/складно, що не/ладно.
Народна творчість.
* Пояснювальний диктант. Позначити в словах орфограму “Не з прислівниками”.
І. І нечутно лине довга ніч зимова. (В.Сосюра.) Он несподівано упала зірка. (П.Тичина.) Криниця в зимових полях несхибно дивиться на шлях. (І.Драч.) Незнані води незабаром перед очима заблищать. (М.Рильський.) Я раз невчасно звела собі веснянку. (Леся Українка.) Спада на думку вже насамохіть, що осінь у мені заговорила. (М.Самійленко.) Немилосердно гне зневіра. (В.Забаштанський.) Сонце ніби знехотя йшло на відпочинок, дерева стояли неворушно. (І.Нечуй-Левицький.)
ІІ. Хоч ненастанно стяг мій з вітром бився, та не високо плив в руці слабій. (І.Франко.) В генах нащадкам перейде незнищено пам’ять. (Б.Олійник.) Скільки нам ще треба підіймати! А себе непросто як здіймати! (І.Драч.) А найближчі друзі ненароком заглядають в душу добрим оком. (Д.Павличко.) Не завтра добрим словом, а сьогодні озватись би хоч пошепки до вас! Не завтра, а сьогодні насінину посіяти в душі і засвітить! (М.Самійленко.) Додому прийдем, сядем за столом, усім полком своїм, не поодинці. (А.Малишко.) Ступа неквапно сивочолий кінь. (С.Реп’ях.) Все несподівано на світі. (Л.Глібов.) Нечутно кріт продрібцював і зник в торішнім листі. (М.Самійленко.)
Cловник. Ген - елементарна одиниця спадковості, за допомогою якої відбувається запис, зберігання й передавання інформації в ряді поколінь.
* Диктант з коментуванням.
І. Прийдешні покоління недаремно усіх нас разом зватимуть “народ”. (Т.Майданович.) Хочеш вік прожить немарно ти? Вищої шукай собі мети. (Б.Грінченко.) Душе моя! Мов гілка з пнем предивно, так ти зрослась зо мною нерозривно. (І.Франко.) Надзвичайна широчінь несамохіть зворушила високі почування в серці. (І.Нечуй-Левицький.) У тім’ї, у скроні натруджена думка б’є вперто, невпинно. (П.Воронько.)
ІІ. Лихо в світі не довічно мучить нас і боре, бо так само, як і щастя, так минає й горе. (Б.Грінченко.) Коли недбало робиться переклад, то це гербарій, кожна квітка – мертва. (Т.Майданович.) Новаторство і мода – з давнини дві незрівнянно різні величини. (Д.Луценко.) Душі усе незатишніш стає. (М.Самійленко.) Не бачив я зорі, але вона живе в мені, як сяйва дивина, що ллється в душу невідомо звідки. (Д.Павличко.) Виглядай мене в віконечко! Незабаром я прийду. Принесу я серце – сонечко. (Олександр Олесь.) Я іду, і в’ються спогади незримо. (В.Сосюра.)
* Переписати прислів’я, на місці крапок уставляючи пропущені прислівники.
Нога, що поспішає, ... спіткнеться. ... заробити хліба трудом, ганьба - стидом. Найняв куцого без хвоста ... . З гнилого лісу хата не .... Бідняк живе обачно: раз на день їсть та й то не .... ... смішний початок сльозами закінчується.
Народна творчість.
Для довідок. Неодмінно. Не соромно. Неспроста. Не надовго. Не смачно. Нерідко.
* Попереджувальний диктант.Позначити в словах орфограму “Ні з прислівниками”.
І. Не приймав я підлості нітрохи. Я волошка, споконвік волошка, я не заздрю іншим анітрошки. Школярських днів нам не забуть ніколи, не проказати їх, не проспівати. (А.Малишко.) Вже очерет скосили на льоду. І гай нінащо звівся на виду. (О.Довгий.) І того, що втрачено колись, вже нізащо в світі не вернути. (Л.Дмитерко.) Про померлих говорять або гарно, або ніяк. (Ант. вираз.)
ІІ. Кмітливому потрібен тільки натяк, а безтолочі – все ніяк. Дірок багато, а вилізти нікуди. Ніколи не пізно до праці. Робити є де, заробити ніде. Мельник ніколи не миється, а все білий. Нікуди не дів, хіба вовк з’їв. З гори далеко, на гору високо, то краще ніяк. Ніколи й носа витерти. Осла хоч як гнуздай, коня з нього ніколи не вийде. Сказавши “так”, не кажи “ніяк”. Очі б їли і пили, а губи аніруш.
Народна творчість.
* Переписати, знявши риску та вставляючи пропущені букви.
І. Я самотністю ні/коли власну душу не/сушив. (П.Тичина.) Нам з тобою, видно, по дорозі, бо ішли й ні/куди не/пр..йшли. (Л.Костенко.) Ми з вами мов та буря на воді, що хвилю все вперед жене, спокою ні/де й ні/в/чому їй не/даючи. (П.Тичина.)
ІІ. Народ ні/як не/стане няньчитись з таким, який йому чужий. Ні/коли, як з огнем, з ідеями не/грайся. (П.Тичина.) Ні/гніту прес, ні/лесті муть ні/коли уст не розімкнуть, доки над краєм дзвонять пута. (П.Усенко.) Ні/де не/має літа. Лиш там, де лось л..жав, з..мля була зігріта. (Л.Костенко.)
* Подані фразеологізми ввести до самостійно складених речень. У яких іразеологізмах не, ні є частиками, у яких – префіксами? У яких виразах ні - ні є сполучниками?
Дихнути ніколи. Подітися нікуди. Ніде голки встромити (оком зачепитись). На Миколи та й ніколи. Ні багато, ні мало. Ні взад, ні вперед. Не складно, та ладно. Правду кажи вчасно і невчасно. Неждано й негадано. Не сьогодні – завтра. Недовго ряст топтати. Не щоднини, а щогодини. Плюнути нікуди.
ІV. Підбиття підсумків уроку.
V. Домашнє завдання. Вправа 275.
ДІЄПРИКМЕТНИК ЯК ОСОБЛИВА ФОРМА ДІЄСЛОВА: ЗАГАЛЬНЕ ЗНАЧЕННЯ, МОРФОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ, СИНТАКСИЧНА РОЛЬ, українська мова, 7 клас
Мета: ознайомити семикласників з дієприкметником як особливою формою дієслова; формувати загальнопізнавальні вміння знаходити дієприкметники у текстах, визначати їх роль у реченнях; розвивати творчі вміння використання дієприкметників у власних висловлюваннях; за допомогою мовленнєво-комунікативного дидактичного матеріалу виховувати повагу до історії українського народу.
Внутрішньопредметні зв’язки:
Лексикологія і фразеологія: засвоєння прислів’їв, приказок, крилатих висловів, до складу яких входять дієприкметники.
Синтаксис: уживання дієприкметників у ролі другорядних членів речення.
Культура мовлення і стилістика: використання в мовленні дієприкметників-антонімів.
Текст (риторичний аспект): створення текстів-описів з уживанням дієприкметників.
Тип уроку: урок засвоєння нових знань (формування мовної компетенції).
ХІД УРОКУ № 34 ДІЄПРИКМЕТНИК ЯК ОСОБЛИВА ФОРМА ДІЄСЛОВА: ЗАГАЛЬНЕ ЗНАЧЕННЯ, МОРФОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ, СИНТАКСИЧНА РОЛЬ, українська мова, 7 клас
І. Організаційний момент
ІІ. Настановчо-мотиваційний етап
1. Психологічна настанова щодо вивчення теми «Дієприкметник». Ознайомлення учнів зі структурою теми.
2. Уведення школярів у спроектоване понятійно-термінологічне поле: учитель пропонує семикласникам звернути увагу на дієприкметник як особливу форму дієслова, відомості, які вони повторять і будуть поглиблювати на цьому і подальших уроках (таблиця або запис на дошці).
Дієприкметник — особлива форма дієслова: ознака предмета за дією, властивості дієслова і прикметника, означення або присудок
ІІІ. Оголошення епіграфа уроку і робота з ним
До щему у серці, до терпкого солодкого щему
Я кохаю Вкраїну, омиту прозорим дощем…
Л. Забашта
ІV. Генералізація знань семикласників (відтворення теоретичних відомостей, застосування яких буде потрібним на уроці)
Спостереження над мовним матеріалом
Прочитати текст. Визначити тему й основну думку. Що нового ви дізналися? Дібрати заголовок.
Археологи на території України виявили залишки чи не найдавніших жителів часів раннього палеоліту (150–35 тисяч років тому). Так, оселями людей цієї епохи були вже досить великі наземні житла (8 . 5 м) типу намету або чуму, з каркасом з жердин, укритим шкірами тварин і обкладеним унизу великими кістками мамонта. Посередині житла розкладали вогнище. Радіо-вуглецевий аналіз вугілля, зібраного під час розкопок цих жител, показав, що вони були збудовані 44 тисячі років тому! Одне з таких поселень знайдено на березі Дністра біля с. Молодове Чернівецької області.
Минали тисячоліття. На стоянках людей пізнього палеоліту (35–10 тисяч років тому) археологами знайдено такі самі намети, перекриті шкірами і кістками тварин, здебільшого тих самих мамонтів. У верхніх частинах наметів застосовувалися сплетіння рогів північного оленя. Такими були житла людей на стоянках біля сіл Мізин та Пушкарі на Чернігівщині та в інших місцях. На кістках мамонта в житлах виявлено цікаві орнаментальні розписи, виконані червоною охрою (З дитячої енциклопедії).
Знайти дієприкметники. Визначити, яким членом речення вони виступають. Які морфологічні ознаки мають дієприкметники?
Поміркувати, яку роль відіграють дієприкметники у тексті.
З’ясувати лексичне значення виділених слів. У разі потреби звернутися до тлумачного словника.
V. Вивчення нового матеріалу
Розподільне письмо
Прочитати словосполучення. Розподілити їх у дві колонки: у першу — прикметник з іменником, у другу — дієприкметник з іменником. Довести правильність виконання завдання.
Солона капуста, посолена капуста; зелене поле, зеленіюче поле; біла стеля, побілена стеля; міцний хлопець, міцніючий хлопець; освітлена кімната, світла кімната; стихаючий вітер, тихий вітер.
Із двома-трьома парами словосполучень скласти речення. Чи змінюється смисл речень у зв’язку з уживанням прикметника чи дієприкметника? Відповідь обґрунтувати.
Робота з таблицею
Розглянути таблицю. Поміркувати над особливостями дієприкметника як дієслівної форми.
Дієприкметник
Значення
Відповідає на запитання
Граматичні ознаки
прикметника Дієслова Означає ознаку предмета за дією Який? яка? яке? які? Належить до іменника, змінюється за родами, числами, відмінками, у реченні виступає означенням Буває доконаного і недоконаного виду, теперішнього і минулого часу, активного й пасивного стану, може мати залежні слова (іменник, прикметник, прислівник), у реченні виступає присудком
Розказати про дієприкметник як особливу форму дієслова. Навести приклади.
Лінгвістичне конструювання
Утворити дієприкметники. Поміркувати, чим дієприкметник відрізняється від дієслова й прикметника і що має спільного з ними.
1) Різати, пиляти, розглядати, писати, доглянути, малювати, скласти, рубати, приклеїти, створювати, вибрати, розписувати.
2) Прямий, мокрий, темний, красивий, пустий, сивий, радісний, квітковий, сніжний, солодкий, сліпий, чорний, синій, молодий, білий.
До виділених слів дібрати антоніми й утворити від них дієприкметники.
Зразок. Фарбувати — фарбований. Пофарбувати — пофарбований.
Коментар учителя. Дієприкметником називається особлива форма дієслова, що виражає ознаку предмета за дією: зеленіюче дерево (дерево, що зеленіє), позеленіле дерево (дерево, що позеленіло). Стомлена, спечена пилом, прибита, журиться нива, дощем не полита (І. Манжура).
Дієприкметникам притаманні ознаки прикметника і дієслова.
Як і прикметник, дієприкметник відповідає на запитання який? яка? яке? які?: чорний — чорніючий, сивий — посивілий. Змінюється за родами, числами і відмінками, узгоджується з іменником: змочений (-а, -е) дощем, змочені (-их) дощем, змоченого (-ому, -им) дощем. У реченні дієприкметник найчастіше виконує роль означення: Збудований клуб було розташовано в центрі міста.
Подібно до дієслова, дієприкметник указує на теперішній або минулий час: палаючий (який палає) вишитий (який вишили). Буває доконаного і недоконаного виду: виконаний (який виконали), виконуваний (який виконували). Вимагає від іменника певного відмінка: укриті росою (укрити росою), розмитих дощами (розмити дощами). Може мати залежні слова: працюючий (де?) на ділянці (працювати на ділянці), розказаний (коли?) вчора (розказати вчора). Буває активного (малюючий, посинілий) і пасивного (спиляний, зроблений) стану. У реченні виступає присудком: На полях трава не кошена (П. Воронько).
Колективна робота з текстом з елементами аналізу
Прочитати текст. Визначити тип і стиль мовлення. Аргументувати свою думку. Переказати, дотримуючись логіки викладу думок.
Воскреснемо! Бо світить нам у віки пророцтво Тараса: «Не вмирає душа наша, не вмирає воля».
Пречиста блакить ясніє у безмірній високості України, як праведна душа народу. Веселковою барвою розлита вона в небесах віковічним знаменом, на якому видніється палаюче золото сонця, мов святий німб.
Ні, немає на світі кращого неба, ніж небо України.
Високе, мов наш дух, воно благословляє свою Україну, береже у віках її материнську любов, тому його ніколи не відділити від рідної матінки-землі.
Подивімося на своє небо і думкою, як у тій чудовій-пречудовій пісні, полиньмо аж до сонця і зірок і гляньмо на трепетну Землю, і тоді відкриється нам на зелено-голубому лику планети край, нагадуючий собою серце, — Україна!
Ні, як немає кращого неба, ніж небо України, так і нема кращої землі, ніж наша Україна.
Через усю Україну, посеред щедротних степів і ланів широкополих бандурно пливе Дніпро-Славутич, мов та оспівана народом голуба стрічка в русій косі, спадаюча аж до пояса, — історичний символ і образ України (За Я. Гояном).
Виписати дієприкметники разом із залежним словом. Визначити морфологічні ознаки дієприкметників.
Зробити синтаксичний розбір виділеного речення і з’ясувати його зміст.
Розвиток мовлення з творчим завданням
Прочитати прислів’я і приказки. Пояснити їх зміст.
1) Де хата не метена, там дівка не плетена.
2) Достигле яблуко само з дерева падає.
3) Ні плуга, ні рала — зате виспаний доволі.
4) Де орач від напруженої роботи плаче, там жниця від гарної пшениці скаче.
5) Спорожнілий колос вище всіх стоїть.
6) Земля зігріта — сій ярину.
7) Моя хата небом укрита, землею підбита, вітром загороджена.
8) Не хвали кашу, коли просо не посіяне (Народна творчість).
Виписати словосполучення з дієприкметниками. Визначити їх синтаксичну роль.
Дібрати 3–4 прислів’я і приказки з дієприкметниками.
VІ. Систематизація й узагальнення знань
1. Що називається дієприкметником?
2. Що спільного у дієприкметниках з прикметником і дієсловом?
3. Чим відрізняється дієприкметник від прикметника і дієслова?
4. Чому дієприкметник є особливою формою дієслова?
VІІ. Підсумок уроку
Відзначення досягнень учнів в оволодінні темою уроку, їхнього ставлення до роботи на уроці; аналіз здібностей, що сформувалися під час вивчення теми; окреслення перспектив подальшої навчальної діяльності.
VІІІ. Домашнє завдання
1. Виписати з творів художньої літератури 6–7 речень із дієприкметниками. Визначити морфологічні ознаки дієприкметників.
2. Уявити ситуацію, що ви самостійно готуєтеся до тематичного оцінювання, де одним із питань буде розповісти про дієприкметник як особливу форму дієслова. Добираючи власні приклади щодо одержаного теоретичного матеріалу, скласти зв’язне висловлювання в науковому стилі.
ДІЄПРИКМЕТНИК ЯК ОСОБЛИВА ФОРМА ДІЄСЛОВА: ЗАГАЛЬНЕ ЗНАЧЕННЯ, МОРФОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ, СИНТАКСИЧНА РОЛЬ, українська мова, 7 клас
Мета: ознайомити семикласників з дієприкметником як особливою формою дієслова; формувати загальнопізнавальні вміння знаходити дієприкметники у текстах, визначати їх роль у реченнях; розвивати творчі вміння використання дієприкметників у власних висловлюваннях; за допомогою мовленнєво-комунікативного дидактичного матеріалу виховувати повагу до історії українського народу.
Внутрішньопредметні зв’язки:
Лексикологія і фразеологія: засвоєння прислів’їв, приказок, крилатих висловів, до складу яких входять дієприкметники.
Синтаксис: уживання дієприкметників у ролі другорядних членів речення.
Культура мовлення і стилістика: використання в мовленні дієприкметників-антонімів.
Текст (риторичний аспект): створення текстів-описів з уживанням дієприкметників.
Тип уроку: урок засвоєння нових знань (формування мовної компетенції).
ХІД УРОКУ № 34 ДІЄПРИКМЕТНИК ЯК ОСОБЛИВА ФОРМА ДІЄСЛОВА: ЗАГАЛЬНЕ ЗНАЧЕННЯ, МОРФОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ, СИНТАКСИЧНА РОЛЬ, українська мова, 7 клас
І. Організаційний момент
ІІ. Настановчо-мотиваційний етап
1. Психологічна настанова щодо вивчення теми «Дієприкметник». Ознайомлення учнів зі структурою теми.
2. Уведення школярів у спроектоване понятійно-термінологічне поле: учитель пропонує семикласникам звернути увагу на дієприкметник як особливу форму дієслова, відомості, які вони повторять і будуть поглиблювати на цьому і подальших уроках (таблиця або запис на дошці).
Дієприкметник — особлива форма дієслова: ознака предмета за дією, властивості дієслова і прикметника, означення або присудок
ІІІ. Оголошення епіграфа уроку і робота з ним
До щему у серці, до терпкого солодкого щему
Я кохаю Вкраїну, омиту прозорим дощем…
Л. Забашта
Я кохаю Вкраїну, омиту прозорим дощем…
Л. Забашта
ІV. Генералізація знань семикласників (відтворення теоретичних відомостей, застосування яких буде потрібним на уроці)
Спостереження над мовним матеріалом
Прочитати текст. Визначити тему й основну думку. Що нового ви дізналися? Дібрати заголовок.
Археологи на території України виявили залишки чи не найдавніших жителів часів раннього палеоліту (150–35 тисяч років тому). Так, оселями людей цієї епохи були вже досить великі наземні житла (8 . 5 м) типу намету або чуму, з каркасом з жердин, укритим шкірами тварин і обкладеним унизу великими кістками мамонта. Посередині житла розкладали вогнище. Радіо-вуглецевий аналіз вугілля, зібраного під час розкопок цих жител, показав, що вони були збудовані 44 тисячі років тому! Одне з таких поселень знайдено на березі Дністра біля с. Молодове Чернівецької області.
Минали тисячоліття. На стоянках людей пізнього палеоліту (35–10 тисяч років тому) археологами знайдено такі самі намети, перекриті шкірами і кістками тварин, здебільшого тих самих мамонтів. У верхніх частинах наметів застосовувалися сплетіння рогів північного оленя. Такими були житла людей на стоянках біля сіл Мізин та Пушкарі на Чернігівщині та в інших місцях. На кістках мамонта в житлах виявлено цікаві орнаментальні розписи, виконані червоною охрою (З дитячої енциклопедії).
Знайти дієприкметники. Визначити, яким членом речення вони виступають. Які морфологічні ознаки мають дієприкметники?
Поміркувати, яку роль відіграють дієприкметники у тексті.
З’ясувати лексичне значення виділених слів. У разі потреби звернутися до тлумачного словника.
V. Вивчення нового матеріалу
Розподільне письмо
Прочитати словосполучення. Розподілити їх у дві колонки: у першу — прикметник з іменником, у другу — дієприкметник з іменником. Довести правильність виконання завдання.
Солона капуста, посолена капуста; зелене поле, зеленіюче поле; біла стеля, побілена стеля; міцний хлопець, міцніючий хлопець; освітлена кімната, світла кімната; стихаючий вітер, тихий вітер.
Із двома-трьома парами словосполучень скласти речення. Чи змінюється смисл речень у зв’язку з уживанням прикметника чи дієприкметника? Відповідь обґрунтувати.
Робота з таблицею
Розглянути таблицю. Поміркувати над особливостями дієприкметника як дієслівної форми.
Дієприкметник
Значення
|
Відповідає на запитання
|
Граматичні ознаки
| |
| прикметника | Дієслова | ||
| Означає ознаку предмета за дією | Який? яка? яке? які? | Належить до іменника, змінюється за родами, числами, відмінками, у реченні виступає означенням | Буває доконаного і недоконаного виду, теперішнього і минулого часу, активного й пасивного стану, може мати залежні слова (іменник, прикметник, прислівник), у реченні виступає присудком |
Розказати про дієприкметник як особливу форму дієслова. Навести приклади.
Лінгвістичне конструювання
Утворити дієприкметники. Поміркувати, чим дієприкметник відрізняється від дієслова й прикметника і що має спільного з ними.
1) Різати, пиляти, розглядати, писати, доглянути, малювати, скласти, рубати, приклеїти, створювати, вибрати, розписувати.
2) Прямий, мокрий, темний, красивий, пустий, сивий, радісний, квітковий, сніжний, солодкий, сліпий, чорний, синій, молодий, білий.
До виділених слів дібрати антоніми й утворити від них дієприкметники.
Зразок. Фарбувати — фарбований. Пофарбувати — пофарбований.
Коментар учителя. Дієприкметником називається особлива форма дієслова, що виражає ознаку предмета за дією: зеленіюче дерево (дерево, що зеленіє), позеленіле дерево (дерево, що позеленіло). Стомлена, спечена пилом, прибита, журиться нива, дощем не полита (І. Манжура).
Дієприкметникам притаманні ознаки прикметника і дієслова.
Як і прикметник, дієприкметник відповідає на запитання який? яка? яке? які?: чорний — чорніючий, сивий — посивілий. Змінюється за родами, числами і відмінками, узгоджується з іменником: змочений (-а, -е) дощем, змочені (-их) дощем, змоченого (-ому, -им) дощем. У реченні дієприкметник найчастіше виконує роль означення: Збудований клуб було розташовано в центрі міста.
Подібно до дієслова, дієприкметник указує на теперішній або минулий час: палаючий (який палає) вишитий (який вишили). Буває доконаного і недоконаного виду: виконаний (який виконали), виконуваний (який виконували). Вимагає від іменника певного відмінка: укриті росою (укрити росою), розмитих дощами (розмити дощами). Може мати залежні слова: працюючий (де?) на ділянці (працювати на ділянці), розказаний (коли?) вчора (розказати вчора). Буває активного (малюючий, посинілий) і пасивного (спиляний, зроблений) стану. У реченні виступає присудком: На полях трава не кошена (П. Воронько).
Колективна робота з текстом з елементами аналізу
Прочитати текст. Визначити тип і стиль мовлення. Аргументувати свою думку. Переказати, дотримуючись логіки викладу думок.
Воскреснемо! Бо світить нам у віки пророцтво Тараса: «Не вмирає душа наша, не вмирає воля».
Пречиста блакить ясніє у безмірній високості України, як праведна душа народу. Веселковою барвою розлита вона в небесах віковічним знаменом, на якому видніється палаюче золото сонця, мов святий німб.
Ні, немає на світі кращого неба, ніж небо України.
Високе, мов наш дух, воно благословляє свою Україну, береже у віках її материнську любов, тому його ніколи не відділити від рідної матінки-землі.
Подивімося на своє небо і думкою, як у тій чудовій-пречудовій пісні, полиньмо аж до сонця і зірок і гляньмо на трепетну Землю, і тоді відкриється нам на зелено-голубому лику планети край, нагадуючий собою серце, — Україна!
Ні, як немає кращого неба, ніж небо України, так і нема кращої землі, ніж наша Україна.
Через усю Україну, посеред щедротних степів і ланів широкополих бандурно пливе Дніпро-Славутич, мов та оспівана народом голуба стрічка в русій косі, спадаюча аж до пояса, — історичний символ і образ України (За Я. Гояном).
Виписати дієприкметники разом із залежним словом. Визначити морфологічні ознаки дієприкметників.
Зробити синтаксичний розбір виділеного речення і з’ясувати його зміст.
Розвиток мовлення з творчим завданням
Розвиток мовлення з творчим завданням
Прочитати прислів’я і приказки. Пояснити їх зміст.
1) Де хата не метена, там дівка не плетена.
2) Достигле яблуко само з дерева падає.
3) Ні плуга, ні рала — зате виспаний доволі.
4) Де орач від напруженої роботи плаче, там жниця від гарної пшениці скаче.
5) Спорожнілий колос вище всіх стоїть.
6) Земля зігріта — сій ярину.
7) Моя хата небом укрита, землею підбита, вітром загороджена.
8) Не хвали кашу, коли просо не посіяне (Народна творчість).
2) Достигле яблуко само з дерева падає.
3) Ні плуга, ні рала — зате виспаний доволі.
4) Де орач від напруженої роботи плаче, там жниця від гарної пшениці скаче.
5) Спорожнілий колос вище всіх стоїть.
6) Земля зігріта — сій ярину.
7) Моя хата небом укрита, землею підбита, вітром загороджена.
8) Не хвали кашу, коли просо не посіяне (Народна творчість).
Виписати словосполучення з дієприкметниками. Визначити їх синтаксичну роль.
Дібрати 3–4 прислів’я і приказки з дієприкметниками.
VІ. Систематизація й узагальнення знань
1. Що називається дієприкметником?
2. Що спільного у дієприкметниках з прикметником і дієсловом?
3. Чим відрізняється дієприкметник від прикметника і дієслова?
4. Чому дієприкметник є особливою формою дієслова?
VІІ. Підсумок уроку
Відзначення досягнень учнів в оволодінні темою уроку, їхнього ставлення до роботи на уроці; аналіз здібностей, що сформувалися під час вивчення теми; окреслення перспектив подальшої навчальної діяльності.
VІІІ. Домашнє завдання
1. Виписати з творів художньої літератури 6–7 речень із дієприкметниками. Визначити морфологічні ознаки дієприкметників.
2. Уявити ситуацію, що ви самостійно готуєтеся до тематичного оцінювання, де одним із питань буде розповісти про дієприкметник як особливу форму дієслова. Добираючи власні приклади щодо одержаного теоретичного матеріалу, скласти зв’язне висловлювання в науковому стилі.
Комментариев нет:
Отправить комментарий