ФРАЗЕОЛОГІЧНЕ БАГАТСТВО
УКРАЇНСЬКОЇ
МОВИ
Зміст
Вступ
РОЗДІЛ I.
ФРАЗЕОЛОГІЧНЕ БАГАТСТВО УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
1.1.Основні групи фразеологізмів
1.2.Фразеологічні одиниці
зі структурою словосполучення й речення
1.3. Фразеологізми, спільні для української й російської мов, та фразеологічні відповідники
Висновки до розділу I
РОЗДІЛ
II.СТИЛІСТИЧНЕ ВИКОРИСТАННЯ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ У МОВЛЕННІ ФАХІВЦІВ ЕКОНОМІЧНОЇ
СФЕРИ
2.1.Місце
фразеологічних зворотів у стилях сучасної української мови
2.2.Багатозначність, синонімія та антонімія фразеологічних зворотів у
мовленні фахівців економічної сфери
2.3. Джерела української фразеології у мовленні економістів
Висновки до розділу
II
ВИСНОВОК
Список використаної літератури
ВСТУП
Актуальність теми
- полягає в тому, що кожна розвинена мова, як відомо, має у своєму складі
значну кількість стійких словосполук – фразеологізмів, що вживається носіями мови
завжди у звичайному, установленому оформленні. Саме вони найвиразніше передають
дух і нев’янучу красу мови, яку витворив народ упродовж віків для потреб
спілкування в усній та писемній формах. Оскільки мова, як і кожне суспільне
явище, безперервно розвивається, разом із нею в постійному русі перебуває і її
фразеологічний фонд. Фразеологія національної мови збагачується та
вдосконалюється, убираючи в себе безцінні скарби із приказок і прислів’їв,
афоризмів і анекдотів, дотепів і каламбурів, сентенції і парадоксів,
професіоналізмів, мовних шаленів і кліше – з усього, що впродовж багатьох
сторіч плекає і зберігає у своїй пам’яті носій мови-народ.
Загальнослов’янська
фразеологія широко представлена в дослідженнях
О.О. Потебні, В.В. Виноградова, Б.О. Ларіна, Л.Г. Скрипник,та ін.
Мета цієї роботи:
Дослідити фразеологічне
багатство української мови.
Показати стилістичне використання фразеологічних
одиниць у діловій лексиці.
Дослідити джерела української фразеології.
Проаналізувати особливості фразеологізмів
ділової мови,з’ясувати основні проблеми
їхнього статусу й опрацювання.
Об’єкт дослідження –
фразеологічні звороти ділової лексики.
Предметом дослідження –
фразеологічні одиниці та фразеологічні звороти української мови в мовленні
фахівців економічної сфери.
Структура і обсяг
роботи: робота складається зі вступу, двох розділів, висновків,
бібліографічного переліку використаних джерел.
У вступі обґрунтовано
вибір теми роботи, відзначена її актуальність, викладені мета роботи, показана
практична цінність роботи.
У першому розділі
«Фразеологічне багатство української мови» наведено характеристику основних
груп фразеологізмів. Проведено порівняльний аналіз фразеологізмів, спільних для
української й російської мов.
Другий розділ присвячено
стилістичному використанню фразеологічних одиниць.
У висновках
викладено результати дослідження, окреслено шляхи подальшого дослідження теми.
Використані такі
методи дослідження:
1) описовий аналіз, що включає спостереження, аналіз і
систематизацію мовних явищ;
2) порівняльно-зіставний аналіз;
3) вивчення теоретичних джерел;
4) класифікація та узагальнення отриманої інформації.
РОЗДІЛ I. ФРАЗЕОЛОГІЧНЕ БАГАТСТВО УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
1.1.Основні групи
фразеологізмів
Фразеологізми –
іскрометні скарби мовної освіченості, передають найтонші відтінки душевних
порухів, обарвлюють висловлення в національній колорит. Серед фразеологізмів
можемо знайти такі, що прийшли в українську мову ще із спільнослав’янської і
давньоруської (водити за носа, іду на ви) і засвоєні зовсім недавно (з
космічною швидкістю, потрібний як стоп–сигнал зайцю). Немає такої ділянки,
галузі життя, буття народу, які б не характеризувались усталеними зворотами. У
фразеологізмах виражаються явища розумової діяльності (ламати голову;
сушити мозок; перебирати в пам’яті), психічного стану (бути на сьомому небі;
сам не свій; руки опустити; на дибки ставати), взаємин між людьми (посадити в
калюжу; давати прочухана; носити камінь за пазухою), стану людського організму
(носом клювати; зуб на зуб не попадає), дається оцінка людей явищ, дій
(ні риба, ні м'ясо; на розум не багатий; як сніг на голову) та ін.
Серед українських фразеологізмів є традиційні формули – власне українські
каламбури (на городі бузина, а в Києві дядько; трошки гречки, трошки проса,
трошки взута, трошки боса), образні порівняння (старий, як світ; чистий, як
сльоза), доброзичливі побажання (великий рости; будь здоровий, як вода, а
багата, як земля), припрошування (гостинно просимо; чим багаті, тім і раді),
різні примовки (скільки літ, скільки зим) і т. ін. Велику цінність
становлять прислів’я і приказки, які також належати до фразеології. Вони є
розлогим узагальненням народного досвіду, вони роблять нашу мову
яскравішою, влучнішою. Прислів’я і приказки становлять своєрідний звід правил,
якими людина має керуватись в повсякденні. Вони рідко тільки констатують якийсь
факт, скоріше рекомендують чи відкидають, схвалюють або засуджують, остерігають
чи повчають, бо за ними стоїть авторитет століть. Наприклад: мир та лад-великий
скарб; правда кривду переважить; не місце красити людину, а людина місце;
скільки вовк не годуй, а він у ліс дивуватися. За ступенем
структурно-семантичної спаяності можна виділити дві групи фразеологізмів:
неподільні словосполучення й розкладні щодо змісту усталені звороти. Значення
частини неподільних фразеологізмів не мотивується значенням складників-слів
(за вухом не свербить, на гарячому зловити, дати гарбуза), значення
інших безпосередньо пов'язане із семантикою слів, що входять до їх складу
(мозолити язика, знаті пальці). Деякі неподільні фразеологічні одиниці
характеризуються наявністю застарілих, не вживаних у сучасній літературній мові
слів і граматичних форм та відсутністю живого синтаксичного зв'язку між
їх компонентами: точити ляси, зняти бучу, збити з пантелику; від тобі й на,
пиши пропало. Розкладні щодо змісту усталені звороти складаються із
компонентів, що зберігають певну самостійність і можуть замінюватися іншими словами
або являють собою семантично подільні усталені звороти із вільно поєднуваних
слів. Сюди належати і приказки, прислів’я, афоризми. Наприклад: зачепити честь
(самолюбство, гордість, інтереси); порушити питання (справу); охопити оком
(поглядом, зором); сльозами горю не поможеш.
1.2.Фразеологічні одиниці зі структурою словосполучення
й речення
Те чи інше
значення слова використається лише в контексті: мінімальному, обсяг якого –
словосполучення, і максимальному – яким є повне і точне висловлювання
(речення), а саме:
а) структурно рівнозначні реченню;
б) структурно рівнозначні сполукам слів.
Фразеологічні звороти,
співвідносні зі словосполученнями, можуть мати структуру як підрядного, так і
сурядного словосполучення, тобто такого, що складається з незалежних одне від
одного слів. Фразеологічні одиниці типу сурядних словосполучень – найчастіше
поєднані сполучниками сурядності
(переважливо єднальними) повторювані повнозначні слова –
іменники, прикметники, дієслова, прислівники. Наприклад: молодий та
зелений; ні живий ні мертвий; і вашим і нашим; ні се ні те; і днює і ночує.
Фразеологізми типу підрядних словосполучень складаються, як і всі звичайні
словосполучення, з головного (стрижневого) слова і одного чи кількох залежних
слів або словосполучень. Наприклад: підносити до неба; змінити гнів на милість;
тримати в чорному тілі. Головним словом найчастіше буває іменник або дієслово.
Фразеологічні одиниці, головним словом у яких є іменник, іншим складником
можуть мати узгоджений ним прикметник, дієприкметник, порядковий числівник,
займенник (морський вовк, дев'ятий вал, на всю губу), а також іменник у
непрямому відмінку з прийменником чи без нього (гріш ціна, без сорому казка,
птиця високого польоту). Досить поширені в українській мові фразеологічні
одиниці – словосполучення, головним словом яких є дієслово. Залежним у
них найчастіше виступають іменники в різних формах з пояснювальними словами і
без них: не давати спуску; наробити шелесту; підносити до небес; робити з мухи
слона. Залежне слово може бути виражене прикметником у ролі іменника,
займенником, неозначеною формою дієслова, прислівником: загнати на слизьке,
давати прикурити, зводити нанівець. Досить багата українська мова на
фразеологізм типу порівняльних зворотів – різновиду приказок: як сир у маслі,
як у містку дірка, як корова язиком злизала. Фразеологічні одиниці, що мають
форму речення, можуть являти собою повідомлення, що й виступає реченням, або
називати певне явище і входити до складу речення як його член. Самостійними
повідомленнями є прислів’я, приказки, крилаті вислови та ін. Наприклад: згода
дім будує, а незгода руйнує; бачили очі, що купували; миру не ждуть – мир
завойовують. Фразеологічні одиниці типу речення, що входять до складу речення,
виконуючи функцію певного члена. Наприклад: у нього грошей – к у р и н е
к л ю т ь.
1.3. Фразеологізми, спільні для української й російської мов, та
фразеологічні відповідники
У скарбниці обох близько
споріднених мов багато спільних усталених зворотів. Частина їх прийшла у
фразеологію зі спільної основи – давньоруської мови, інші з'явилися
пізніше як наслідок постійних контактів між братніми мовами. Спільними для обох
мов є фразеологізми, створені на праслов'янському мовному ґрунті і
поширені в усіх або більшості слов'янських мов (водити за ніс; мати зуб; як на
долоні), та фразеологічні одиниці давньоруського походження (перемивати
кісточки, під гарячу руку). Багаті українська та російські мови на спільні
фразеологічні одиниці, засвоєні з давньоруських пам'яток, літописів тощо.
Наприклад: лисиці брешуть на щити; ламати списи; мертві сорому не імуть.
Українська мова засвоїла чимало російських фразеологізмів. Наприклад: на всю
Іванівську, казанська сирота, діло тютюн, потьомкінські села.
У фразеологічному запасі російської
та української мов чимало спільних усталених зворотів, що походять з інших мов.
Багато спільних для обох мов фразеологізмів античного походження:
ахіллесова п'ята, танталові борошна, гроші не пахнути, золота середина.
Крім спільних, російська й українська мови мають величезні ресурси специфічних
для цих мов фразеологічних зворотів, особливо великі багатства власне
українських та власне російських неподільних фразеологічних зворотів та
прислів'їв і приказок. Кожен із таких усталених зворотів не перекладається
дослівно на іншу мову, а має в ній відповідник.
Висновки до розділу I
Фразеологізмом або
фразеологічною одиницею називають єдність двох або кількох слів,
організованих як словосполучення або речення, яка має цілісне значення й
відтворюється в мові автоматично, за традицією. До фразеологізмів відносять:
- приказки;
- крилаті вислови;
- сталі сполучення різного походження;
- усталені звороти, засвоєні з інших мов;
- вислови, поширені в багатьох мовах світу;
- висловлювання відомих історичних осіб;
- звороти спортивних та державних документів, тощо.
Широко
використовуються в української мові фразеологізми античного походження —
старогрецькі, староримські, усталені звороти із західноєвропейських мов —
німецької, французької, англійської, італійської та ін. Але найбільше
українська мова засвоїла фразеологічних зворотів з російської мови — вислови
російських письменників, фразеологізми з народної мови.
РОЗДІЛ II.СТИЛІСТИЧНЕ ВИКОРИСТАННЯ
ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ У МОВЛЕННІ ФАХІВЦІВ ЕКОНОМІЧНОЇ СФЕРИ
2.1.Місце фразеологічних зворотів у стилях сучасної української
мови
Фразеологічні
записи української мови, як і її лексичний склад, стилістично диференційовані.
Серед фразеологічних зворотів виділяють міжстильові та обмежені вживання в
певному стилі .
Міжстильовими –
називаються фразеологічні звороти, що використовуються в усіх стилях мовлення.
Наприклад: привертати увагу, із долі в рік, робити послугу. Міжстильові
фразеологічні звороти являють собою загальновживані найменування певних
предметів і явищ дійсності. Їм не властиві додаткові відтінки значення,
експресивність, емоційність. Переважлива більшість фразеологічних зворотів має
стилістичні особливості і є опорою образного, емоційно наснаженого мовлення. Ці
усталені звороти тяжіють до певного
стилю.
Офіційно-ділова фразеологія – це усталені звороти, що використовуються в
документах, ділових паперах. Наприклад: оголосити догану, взяти до уваги,
заслухавши і обговоривши. Широко використовуються фразеологічні звороти в
публіцистичному та художньому стилях. Усталені звороти, вживані в
публіцистичному стилі досить неоднорідні за своїм складом і особливостями
змісту. На нашу думку, фразеологічні засоби ділової мови становлять «периферію»
фразеологічного фонду. Це зумовлено їхньою безобразністю і книжним характером.
Для офіційно-ділового стилю насамперед характерні фразеологічні сполучення (за
семантичною класифікацією В. Виноградова) – тип фраз, у яких кожний з компонентів
відрізняється самостійним лексичним значенням, але замкнутий тип зв’язку не
дозволяє віднести їх до вільних словосполучень, наприклад: порушити питання
(справу, клопотання), завдати шкоди (образи, удару, поразки). До фразеологічних
сполучень відносять і термінологічні, частіше двокомпонентні словосполучення,
які утворюють одне поняття: колінчатий вал, політика цін, лавина часток. і т.д.
Офіційно-діловий стиль, як і науковий, позбавлений суб’єктивної забарвленості,
емоційності, метафоричності, тому в офіційних документах і наукових працях
зовсім не вживають фразеологічні зрощення (ідіоми) – стійкі образні
вирази, зміст яких ніяк не співвідноситься з семантикою лексем, що є
компонентами звороту (залишитись з носом, пекти раків, сидіти на бобах). Іноді
в діловому спілкуванні можна зустріти фразеологічні єдності – стійкі
словосполучення, значення яких певною мірою мотивовано семантикою компонентів
фразеологізму, наприклад: зелена вулиця, дати зелену вулицю. До типових
фразеологізмів ділової мови належать: власне книжні ФО (вводити в оману,
віддати належне); лексикалізовані сполуки, які виникають на базі вільних
словосполук: до певної міри, з одного боку, з року в рік. Офіційно-діловий
стиль виробив власна фразеологізми - стандартизовані мовленнєві одиниці,
що виконують номінативну, інформативну або імперативну функції. Передусім це
різноманітні назви ділових паперів чи стійкі дієслівні сполуки: пояснювальна
записка, витяг з протоколу, трудова угода, брати до уваги, доводити до
відома тощо. Чимало вживаних у публіцистичному стилі фразеологічних зворотів
книжкового походження має незначне емоційне забарвлення. Наприклад: мати
вплив, домогтися успіхів, надавати допомогу, почесний
обов'язок. Велика частина фразеологічних зворотів, що вживаються в публіцистичному
стилі, характеризується яскраво вираженою образністю, емоційністю: арена
боротьби, гонка озброєнь, сім’я єдина.
2.2.Багатозначність, синонімія та антонімія фразеологічних зворотів у
мовленні фахівців економічної сфери
У фразеології, як і в
лексиці, спостерігаються системні зв’язки, тобто фразеологічна одиниця може
вживатися в омонімічних, синонімічних, антонімічних відношеннях. На відміну від
слів, фразеологізми мають свої специфічні особливості, які обумовлюються
ступенем семантичної цілісності, структурно-семантичною залежністю окремих
компонентів стійких словосполучень. Наприклад: крутити голову може означати: 1)
захоплювати кого-небудь, закохувати і 2) збивати з пантелику, говорити
неправду. Критерієм розрізнення значення фразеологізму є словесне і
фразеологічне оточення, в якому значення фразеологізму конкретизується.
Омонімія у фразеології менш поширена, ніж полісемія, адже більшість
фразеологічних одиниць в українській мові однозначна. Сама суть фразеологізму
полягає в тому, щоб мінімальною кількістю слів відтворити глибину явища, факту.
Фразеологічні вислови (прислів’я, приказки, крилаті слова, порівняння)
переважно однозначні: біла ворона; як дві краплі води; хто високо літає, той
низько сяде. Тому значення фразеологічних одиниць може змінюватись тільки під
впливом контексту. Саме мовне оточення дає можливість виявити у фразеологізмі
землі під ногами кілька значень, наприклад: 1) втікати, 2) бігти, 3) у розпачі
йти, 4) бути молодим, бадьорим. Синонімія у фразеології тісно пов’язана з
багатозначністю, яка є однією з причин появи фразеологічних синонімів.
Фразеологічні синоніми – це ряд фразеологічних висловів, які, виражають одне і
те ж поняття, відрізняються один від ідного експресивно-змістовими відтінками
або тим, що належать до різних функціональних типів мовлення. Наприклад:
старанно працювати – засукавши рукава (інтенсивно), не покладаючи рук
(невтомно), у поті чола (тяжко заробляючи). У ролі домінанти тут виступає
окреме слово або вільне словосполучення, бо кожний фразеологізм має вже в собі
заряд експресії. Семантичні відмінності між членами синонімічні ряди утворюють
прислів’я та приказки. Наприклад, зі значенням «діти схожі на батька»: який
батько, такі його й діти; яке дерево, такі його квіти; яка щепа, такі яблуня,
та ін.. Фразеологічні синоніми треба відрізняти від фразеологічних варіантів.
Під фразеологічними варіантами розуміють різновиди фразеологічних одиниць, які
є тотожними за значенням, стилістичними й синтаксичними функціями, але частково
відрізняються лексичним складом або порядком слів: стенати (знизувати) плечима,
кров пити (смоктати), в одну дудку грати і під одну дудку грати та ін.
Іноді фразеологізми настільки
розходяться за своїми значеннями, що стають антитезою один до одного: метати
(кидати) очима блискавки означає 1)сердитись, гарячкувати, 2) кокетувати. До
антонімічності може привести заміна одного з компонентів, який утворює центр
фразеологізму: зіп’ястися (спати) на ноги і з ніг звалитися (упасти),
(зникнути) як крізь землю провалитися і (з’явитися) як із землі виринути. У
фразеологізмах-антонімах зіставляються протилежні якості чи властивості: хоч
сядь та й плач; хоч стоя реви; чуже бачиш і під лісом, а свого не бачиш і під
носом. Вказується на трудність дії (на стіну дертися; лікті гризти) або реальну
можливість її (побачиш, як свої вуха; як мертвий оживе та ін.). Іноді
поєднуються антонімічні слова за допомогою сурядних сполучників: або пан або
пропав; ні в тин ні в ворота та ін.. Деякі фразеологізми будуються на
протиставленні, що підсилюється запереченням однієї з властивостей: не все те
золото, що блистить; не хвалися язиком, а хвалися ділом.
2.3. Джерела української фразеології у мовленні економістів
Переважлива більшість
фразеологізмів, як і слів, за походженням є корінними українськими. Серед них
виділяються спільнослов'янські, спільносхіднослов'янські й власне
українські. До складу української фразеології входять також усталені звороти,
засвоєні з інших мов. Дуже часто це вислови, поширені в багатьох мовах світу.
До складу української фразеології ввійшли висловлювання К. Маркса й Ф.
Енгельса, звороти спортивних та державних документів. Найбільше засвоєно
українською мовою фразеологічних зворотів з російської мови - висловлювання
Леніна, російських письменників, фразеологізми з народної мови. Широко
використовуються в української мові фразеологізми античного походження -
старогрецькі, староримські, усталені звороти з західноєвропейських мов -
німецької, французької, англійської, італійської та ін. Основним, невичерпним
джерелом української фразеології є народна мова, якій властиві влучність,
образність. Саме влучні, метафоричні вислови стають усталеними й поповнюють
фразеологічні запаси мови. Особливо багато фразеологічних зворотів виробничо –
професійного походження. Серед фахівців економічної сфери поширені такі
фразеологізми:
·
абсолютний нуль;
·
акції ростуть, або падають;
·
без ліку і грошей не має і т.д.
Низка фразеологізмів є дотепними
висловами з анекдотів, жартів та інших жанрів усної народної творчості: не до
солі, вийшов пішки, ростуть груші на вербі. У фразеологізмах відбиті
спостереження над навколишнім життям, людьми, природою: жувати жуйку;
розправляти крила; скреготати зубами; задирати носа. В української фразеології
віддзеркалюються найрізноманітніші сфери життя народу, його історія,
культура, сіспільні відносини, виробнична діяльність, морально-етичні
норми, вірування, прагнення. У ряді фразеологізмів чується відгук
боротьби народу з татарськими нападниками, польською шляхтою, згадуються часи
козацтва, розкриваються класова невірність, боротьба народу проти панства,
бюрократизм чиновників, хабарництво. Історія багатьох фразеологічних зворотів
здається загадковою й незрозумілою. Живе людина, що добре знає свою справу й
кажуть про неї: “ Він на цьому ділі собаку з'їв “. А трапиться незугарний
працівник, який не вміє зробити того, за що взявся, так говорять: “
Зробив із лемеша швайку “, і за кожним висловом стоїть своя, цікава історія,
тепер уже забуту, хоч зворот живе в різних сферах сучасної людської діяльності.
Майже всі ідоми та й інші фразеологічні звороти мають цікаву історію.
Ознайомлення з нею не тільки дає відповідь на запитання, чому мі так говоримо,
а й збагачує знання про життя, історію, культуру, побут нашого
народу в минулому. Українська фразеологія багата крилатими висловами
власне українського походження. Це афоризми, що належать перу письменників:
Караю, мучуся.., але не каюся! І чужому навчайтеся, й свого не цурайтесь
(Т.Шевченко); усякому місту вдача й права (Г.Сковорода); пропаща сила
(П.Мирний); коні не винні (М.Коцюбинський); досвітні вогні (Л.Українка).
З розвитком мови у фразеології, як і в лексиці, відбуваються зміни, викликані
змінами в соціальному, економічному, політичному й культурному житті народу та
необхідністю вдосконалювати висловлювання. Частина фразеологізмів старіє,
перестає задовольняти споживи спілкування й виходить з ужитку. Натомість
з'являються нові усталені звороти. Наприклад: купець бере торгом, піп – горлом,
а мужик – горбом; бідняк робить, а багатому народити; з панами не міряйся
чубами, бо як довгий, те підстрижуть, як короткий, те витягнуть; христова
наречена; лоби голити; ставити під аршин; без Бога ні до порога; жіноча річ
біля припічка. Застарілі фразеологізми, як і слова, використовуються в
сучасному мовленні з певною стилістичною настановою. У радянську епоху
українська фразеологія поповнюється фразеологічними одиницями, що відбувають великі
перетворення в житті народу, його патріотизм, відданість партії, зростання
науки, техніки, культури, добробуту: Жити – Вітчизні служити; Робота
спільна – як пісня весільня; новатор виробництва, космічні брати; як ракета,
виходити на орбіту, досягти апогею. Надбанням української фразеології після
Жовтня стали висловлювання класиків марксизму-ленінізму: Революції – локомативи
історії; Релігія – опіум народу (К. Маркс); Праця створила людину (Ф. Енгельс).
Поповнилась українська фразеологія крилатими висловами з творів радянських
письменників: Партія веде; життя єдиної родини; Не тієї тепер Миргород; За всіх
скажу, за всіх переболію; мости дружби.
Висновки до розділу
II
Фразеологічні звороти, що
використовуються в усіх стилях мовлення називають міжстильовими. Вони є опорою
образного, емоційно налагодженого мовлення. У фразеології, як і в лексиці,
спостерігаються системні зв’язки, тобто фразеологічна одиниця може вживатися в
кількох значеннях, вступати в омонімічні, синонімічні, антонімічні відношення.
Українська фразеологія включає в себе:
- корінні українські фразеологізми;
- усталені звороти, засвоєні з інших мов;
- фразеологізми античного походження;
- дотепні вислови з жартів;
- крилаті вислови письменників, політичних діячів.
Фразеологічні звороти
використовуються у мовленні економістів щодня. Але, слід зазначити, досить
часто фразеологізми вживаються недоречно, і це викликає негативний відгук у
оточення.
ВИСНОВОК
Фразеологія – порівняно
нова лінгвістична дисципліна, яка перебуває в стані «прихованого розвитку».
Поряд з фразеологізмами існує група офіційно-ділових стійких зворотів, які
мають стійку відтворювану структуру. Уживання офіційно-ділових
зворотів у текстах різних стилів є ознакою виразності, не пересічності мислення
мовця, свідчить про його високий рівень володіння всім мовним багатством.
Знання та вдале використання фразеології ділової мови сприяє точнішому й
лаконічнішому виражанню думки, урізноманітнює та збагачує професійне
спілкування. Фразеологізми офіційно-ділового стилю посідають належне місце в
системі функційно-стилістичної диференціації української фразеології. Статус
стійких словесних комплексів, які використовують у текстах названого стилю,
потребує уточнення. Сучасне мовознавство поки не має загальноприйнятої
концепції щодо статусу фразеологізмів ділової мови, тому питання розгляду
означеного шару фразеології залишається актуальним, що стимулюватиме подальші
наукові пошуки.
Найважливіші проблеми фразеології – обмеження фразеологізмів від
сполучень слів, утворених (а не відтворених) у мовленні, і визначення на цій
основі ознак фразеологізму. Обсяг фразеології виявляється найбільш широким при
визначенні фразеологізму на основі ознаки відтворюваності в готовому вигляді,
незалежно від спаяності сполучення або його розчленованості на значення
слів-компонентів, безвідносно до номінативної або комунікативної цінності
одиниці.
Отже, фразеологічні
звороти, як засвідчує огляд наукової літератури й опитування студентів
економічного напряму підготовки, посідають вагоме місце в галузі економіки.
Завдання фахівців економічної сфери – знати визначення фразеологічних сполук,
уміти правильно й грамотно їх використовувати в усному та писемному мовленні.
Список використаної літератури
1 Бабич Н. Д. Культура фахового мовлення: навчальний посібник/ Н.
Д.
Бабич. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2006. – 496 с.
2 Волкотруб, Г. Й. Стилістика ділової мови:
навч. посібник/Г. Й. Волкотруб. – К.: МАУП, 2002. – 208 с.
3 Загнітко, А. П. Українське ділове мовлення: професійне і
непрофесійне спілкування/ А. П. Загнітко,
І. Г. Данилюк. – Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО»,
2004. – 480 с.
4 Зубков М. Російсько-український, українсько-російський словник/
М. Зубков —X., 2001. – 210с.
5 Мацюк З. Українська мова професійного спілкування:
навчальний
посібник/ З.Мацюк, Н.Станкевич.- К. :
Каравела, 2010. – 352 с.
6 Мозговий, В. І. Українська мова у професійному спілкуванні.
Модульний
курс: навчальний посібник/ В. І. Мозговий –
К.: Центр навчальної
літератури, 2006. – 592 с.
7 Олійник І.С.,Сидоренко М.М. Українсько-Російський і Російсько-
український фразеологічний словник/ І.С. Олійник, М.М. Сидоренко
– К.: Радянська школа, 1971р. – 308с.
8 Ужченко В.Д. Вивчення фразеології/В.Д. Ужченко – К.: Радянська школа,
1990р. – 65с.
9 Шевчук С. Українське ділове мовлення/С.У Шевчук — К.: 2000. – 31с.
10 Сушко О. І. Фразеологія офіційно-ділового стилю української мови – К.:
2007. – 19с.
Комментариев нет:
Отправить комментарий